19 - 01 - 2022

СТИХІЙНІ ДУХИ ЗИМИ

У давні часи Ведичної Русі люди знали і ВІДАЛИ, що їх оточує не просто пусте повітря чи вакуум якийсь, а ЖИВА природа. І зараз нам потрібно відроджувати НАШІ прадавні знання, аби бути ЛЮДЬМИ, а не сліпими кошенятами на диких просторах техногенної бездушної цивілізації! Тож вчимося)

 

 «У нежиті свого вигляду немає, вона ходить в личинах».


Коли нежить літньої пори — хухи, лісовики, гайовики, полудениці, домовики, мавки та русалки, сплять солодким сном, взимку панують зовсім інші добрі та злісні за характером стихійні сили, яких не менше за чисельністю ніж попередніх.

БОЖИЧ — Бог зимового сонця, народжений Колядою. Божич — прояв сили народження і проростання, яка є в кожному зерні і кожній справі. Уособлення сонця, яке, щороку вмирає й народжується. 

БІСИ. Слов'яни-язичники вірили, що земля протягом усієї зими залишається під владою бісів, і таким чином в слов'янській дуалістичній міфології біси були уособленням темряви і холоду.

СНІЖИЦЬ — Дух початку снігу і поганої погоди.

КРОВИЦЬ — Дух лютих морозів (красить ніс та щоки у червоний колір).

ЛЕДИЧ (Лідиць, Лед) — Дух зими.

ЛЮТЕЦЬ (Лютич) — Дух кінцевої люті зими.

СТУДЕЦЬ (Студеч) — Дух початку зими.

ЗИМЕРЗЛА (Сімаергла, Зимаерзла, Симаргла, Зимарзла) — суворий дух зими, дихаючий холодом і морозами. Одяг на Зимерзлі на вигляд шуби, витканий інієм, порфірою зі снігу, вишитий їй морозами. На голові крижаний вінець, унизаний градами.

СНІГУРКА — У листопаді, проїжджаючи на коні по горах і долах у білосніжній шубці, вона дихає на все зустрічне таким крижаним подихом, що всі, навіть нечисть і духи темряви, намагаються сховатися подалі від червонощокої-білолицьої красуні, що заморожує своїми поцілунками навіть кров у жилах. Але повна її влада приходить в грудні, коли Осінь поступається їй силами правління.

КАЛЕТА — Дух людської долі. Опікун бога сонця Коляди від злих темних сил. Кожна дівчина вірить, що в цю чарівну ніч добрий дух допоможе їй дізнатися про свою долю — чи вийде вона заміж, а чи знову доведеться дівувати цілий рік.

КАРАЧУН — Стародавні слов'яни вважали, що Карачун — це підземний дух, повелитель морозів. Ведмеді-шатуни, які обертаються буранами, і вовки-хуртовини були його слугами.

ЧУГАЙСТЕР — За гуцульськими переказами, Чугайстрин — білошерстий або чорний велет, може мати від двох до семи метрів зросту, або ж "такий високий, як смерека і схожий на ведмедя", однак не завмирає і не впадає у зимову сплячку, не боїться холоду, має довгу бороду, сині очі, спить, звившись у клубок десь у хащах, або в сухому листі чи хмизі. 

МОР — Дух смерті, холоду, хвороб. Син Мари. 

ДІД МОРОЗ (Морозко) — старезний дід, що все морозить своїм подихом. Він дуже лютий на тих, хто не кличе його на кутю в Святий Вечір на Різдво, а тому виморожує їм збіжжя в полі. 

МАРЕНЯТА — В Мари є тринадцять дочок — "маренят", які народилися внаслідок злягання зі Змієм. Це вони приносять людині темні зимові сили, неймовірні душевні страждання, кості ламають, у вогонь кидають і їжу відбирають. 

СИВЕРКО (Сівер) — Син Стрибога. Несе холод від Льодовитого океану. Він дуже суровий і тільки до літа трохи добрішає. Бог холодних північних вітрів. Цей білявий похмурий Бог сильний і голосливий. Йому підкоряється сама богиня Хмара, а тому він розносить хмари і заморожує воду, ламає дерева і посилає па землю град, сніг, холод і, зрештою, зиму. Чорні хмари Сівера — то його гнів і віщування лихої долі тим, хто погано господарює. Цей Бог має таку силу, що повітря аж свище і вихоплюється з під темних хмар спалахами. Могутній Сівер пробирається в самі глибини земних печер, турбує там темних духів і змушує тремтіти землю. Зображувався у вигляді білявого похмурого юнака.

БЛУД — Чіпляється до кожного, хто випадково торкнеться його. Може прийняти вид птиці, людини, кішки, собаки, світла і т.д. Найчастіше він чатує на роздоріжжі. Воно веде людину в ліси, на болота, до води, а взимку туди, де людина замерзає.

ДЄДКО — Житній дух; за повір'ями західних слов'ян, всю зиму сидить як в'язень у житниці і поїдає людські запаси.

СНІГОВИК — Дух зими, що витає у снігових хмарах.