21 - 01 - 2022

Розповідь про те як Долю Творити

У давні часи, коли наші предки жили в гармонії з природою, Світ був єдиний. У той час люди не знали, що таке випадковість. У всьому вони бачили взаємозв'язок і волю богів. Кожен кущик, кожна травинка мали своє призначення...

Боги дали людині Волю і свободу вибору. Але разом з Волею дана була людині Відповідальність. Бог не міг людині перешкодити або заборонити робити свій Вибір. Вільна була людина йти будь-якою дорогою, тільки звалися ті дороги по різному.

Якщо людина прямо йшла, жла по Правді і Совісті, виконувала заповіти предків, то така дорога звалася Пряма. І тоді білими нитками пряла йому щасливу долю богиня Доля. Достойно проживала така людина своє життя і після смерті потрапляла до Ірію. А звідти вибирала, де народитися і ким.

А якщо людина порушувала Заповіді Богів, мала холодне серце, шукала манівці, то дорога її звалась Кривдою, крива тобто. Тоді починала прясти її долю інша богиня, Недолею її звали. Були в неї нитки темні, заплутані, так і життя людини була вся заплутана, темна. Багато вузлів було в житті такої людини, якщо не могла вона гідно прожити своє життя, то йшла він після своєї смерті в Навний світ, звідки народжувалась знову, маючи вже Долю сплетену богинею Недолею. Важка її чекала дорога. Необхідно було розплести всі вузлики свого попереднього життя, та й нові не наплести, що б потрапити в Ірій.

Ось таким чином виявлялася Відповідальність людини за свої вчинки, за свій вибір. Ніхто не звинувачув тоді ні уряд, ні сім'ю за свою долю. Адже приходила людина в свій рід. І якщо рід той згасав, темний був, то і вона у своїх минулих життях доклала до цього руку. Ось і народжувалась вона тут, що б добрими вчинками, та хорошими справами прославити свій рід. А ще любов'ю.

Цільними були наші предки. І любов у них цільної була. Не ділили її на потяг розуму, душі і тіла. Любили відразу всім своїм єством.

Для того і народжувалися в роду дівчатка. Чисті і божественні. Слово Діва божественне означає. Боги таким чином рід своєю любов'ю відзначали, через народжених дівчаток свою любов роду того показували.

Вчили дівчинку серце мати добре, відкрите. Весь Світ любити, і близьких своїх, і тварин, і травинку-билинку всяку. Співчуттю вчили, а ще зірко серцю. Що б могла дівчина добрих людей бачити, та божественне світло розгледіти, і допомогти людині її побачити.

Добротою насичується серце дівчинки і любов'ю. Її вчили любов приймати і вміти віддавати. Користі не мати, але честь свою знати, бо не безрідного вона роду-племені, а матінку і тата має, та й інших своїх предків знає і шанує. Коріння у неї є, як у роду її всього, а отже і Гідність вона своє має, добре ім'я своєї сім'ї шанує.