21 - 01 - 2022
Розділи
Нове на сайті
Warning: getimagesize(http://vedrus.org.ua/cache/junewsultra/70x70/f/junews_notfoundimage-3a72ab7ec2559376c3facd52131e7dc1.jpg): failed to open stream: Connection timed out in /sites/vedrus.org.ua/modules/mod_junewsultra/helper.php on line 419 Warning: getimagesize(): Filename cannot be empty in /sites/vedrus.org.ua/modules/mod_junewsultra/helper.php on line 415 Joomla! Україна

Ігрища у слов*ян

Життя - це вічна гра. Тому і в наших славних Предків часів Ведичної Русі ігрища посідали значне місце у процесі пізнання цього світу явного та передачі знань наступним поколінням...
Для зручності перегляду можна розділити народні ігри на кілька типів:

- Ігри, що відображають ставлення людини і Природи.
- Ігри, що відображають повсякденні заняття і побут наших предків.
- Ігри за релігійно-культовими мотивами.
- Ігри на винахідливість, швидкість і координацію.
- Ігри на силу і спритність.
- Військові ігри.

Особливостям фізичного розвитку, способу життя, місця в ньому народних ігор, танців, моральним правилам і звичаям далеких предків українців, білорусів присвячена спеціальна III глава I тома праці М. М. Карамзіна, яка називається «Про фізичний й моральний характер давніх Слов'ян».

Звертає увагу історик і на мистецтво, зокрема, на музику й танці. Ось що він говорить про це: «Перша потреба людей є їжа і кров, друга — задоволення, і самі дикі народи шукають його у злагоді звуків, звеселяючих душу за допомогою слуху». Автор зазначає, що велике місце в житті слов'ян займає музика і що вони беруть звичайно з собою в дорогу не зброю, а кіфари чи лютні, ними придумані. Задоволення, вироблене музикою, продовжує М. М. Карамзін, змушує людей супроводжувати її різними рухами тіла. Так народжується танець, який «полягає в тому, щоб в сильній напрузі м'язів змахувати руками, крутитися на одному місці, присідати, тупотіти ногами, і відповідає характеру людей міцних, діяльних, невтомних». Недарма танці теж, що і фізичні вправи. Першими представниками в цьому виді мистецтва на Русі були скоморохи — народні музиканти, танцюристи, акробати, без яких не обходилося жодне свято на Русі. А ось ще одне свідчення, можливо найяскравіше, широкого поширення в Давній Русі різноманітних національних засобів фізичного виховання: «Народні ігри та забави, — зазначає історик, — донині одноманітні в землях слов'янських: боротьба, кулачний бій, бігання наввипередки — залишилися також пам'ятниками їх стародавніх забав, що представляють нам образ війни і сили».

Багато ігор слов'ян носили магічний, культовий характер, пов'язаний з язичницькими уявленнями. Наприклад, стрибки через багаття були очищенням. Масляна, що бере початок у весняних святах давніх слов'ян, своєю обрядовою символікою пов'язана з давньослов'янськими традиціями проводів зими (спалення опудала або ляльки зими — Масниці) і зустрічі весни, а також культом предків.

До наших часів збереглися сліди древніх ігор у вигляді вигуків «Чур, не я!», Коли первісні люди шукали захист у пращура — родоначальника. Такі народні ігри, як «Просо», «Льон», «Гуси-лебеді» і багато інших, своїм корінням сягають у первісне суспільство.

Слово «Тризна» в давньослов'янською мовою значить — змагання, застосовувався термін «тризниці і борці». На змагальний характер тризни вказує чеський дослідник Любор Нідерле. «З усіх свідчень, — пише він, — видно, що при похованні, а в деяких місцях і при поминках, які згодом повторювалися періодично, виконувалася якась гра, що складається з символічних рухів, причому головним моментом її була військова сцена — власне тризна — змагання, супроводжуване брязкотом зброї, криками і військовими піснями». Пізніше тризни стали проводити і без похорону, саме як змагання, де похоронне багаття з небіжчиком замінювалось спалюванням опудала.

Великі змагання предків іменувалися ігрищами і проводилися на честь язичницьких Богів — Перуна, Сварога, Велеса. Для розуміння їх місця і ролі в житті давніх слов'ян звернемося до найважливішого літературного пам'ятника, в якому знайшла відображення церковна ідеологія, — до «Повісті временних літ» (XI століття), точніше, до її сторінок, присвяченим народній фізичній культурі. З цього джерела ми дізнаємося про широке поширення в докиївські часи та часи Київської Русі народних ігор та фізичних вправ, їх величезну популярність. Літописець свідчить про те, що проводилися ігри між селами: «СХОДИЛИСЬ НА ИГРИЩА, НА ПЛЯСАНИЕ И ВСЕ БЕСОВСКИЕ ПЕСНИ и умыкали себе жен по взаимному согласию, имели же по две или три жены».

Ігрища слов'ян, як і давньогрецькі Олімпійські ігри, присвячувалися язичницьким Богам, носили релігійний характер. Хто знає, можливо за своїми масштабами та соціальної значущості ці змагання, видовища, збирали юрби народу, не поступалися античним Олімпійським іграм?! Але з упевненістю можна сказати, що соціальна значимість їх була досить вагомою. У літописі зазначається одна з соціальних ролей стародавніх слов'янських видовищ, що складалася в «умикання» дружин. Мабуть, що цього права удостоювалися в першу чергу переможці змагань. Торкаючись цього питання, В. О. Ключевський вважає, що це служило взаємному зближенню родів, одним із засобів якого був шлюб. Розповідаючи про ігрища між селами, В. Ключевський пише: «Эти села – родственные поселки, разросшиеся из отдельных дворов, какими расселялись восточные славяне. На играх между селами похищали невест из чужих сел, т.е, родов, которые не уступали их добровольно при недостатке невест вследствие господствовавшего тогда многоженства». Таким чином, ігрища служили згуртуванню слов'янських родів. Очевидно, вони виконували й інші соціальні функції: сприяючи розвитку фізичних і морально-вольових якостей, вони відігравали важливу роль у підготовці молодого покоління до трудової та військової діяльності.

Розрізнені джерела дають можливість скласти уявлення про види фізичних вправ, що демонструвалися на цих змаганнях. Це біг наввипередки, стрибки через багаття, метання різних предметів, вбігання на гору, стрибки з обриву в воду, стрільба з лука, кінні перегони, кулачний бій, паличні бої, лазіння по оголеному стовбура дерева, перетягування канату а також ігри, танці, акробатичні вправи скоморохів. Проводили змагання в «чистому полі». Ігрища заклали основи народних традицій фізичного виховання.

Відомості про ігри-видовища у слов'ян дозволяють глибше осмислити особливості фізичної культури руського народу в наступні епохи, а також зрозуміти витоки, коріння, звідки бере початок любов сучасної людини до спортивних видовищ, найпопулярніших у світі.

Упорядник: Яснооk

Джерела: