КІМНАТА~МУЗЕЙ «УКРАЇНСЬКА СВІТЛИЦЯ»

Категорія: Історія
Опубліковано: Неділя, 08 травня 2016, 09:03
Перегляди: 1118
УКРАЇНСЬКА СВІТЛИЦЯ ВИГЛЯДАЛА ТАК:

1. Перед вами куточок давньої української хати. Ви бачите стіл, за яким приймали гостей. Він дуже давній. Над ним потрудилися майстри. Вручну виточені ніжки стола...
 2. Є рушники різні. Ось погляньте, вони не відбілені, з цупких ниток. Такі рушники робили для рук, обличчя, тіла. Їх називали утирачі. Гостеві завжди окремий утирач подавали, воду на руки зливали, показуючи свою повагу до нього. Не відбілювали й стирачі - рушники для витирання столу, лавок, посуду. Зі стирачем ходили корову доїти, ним накривали хліб чи діжу з тістом. 

3. Дівчата раніше добре дбали про свій посаг. Питали односельців, потім у свекрухи, чи важка скриня у молодої, тобто скільки напряла, наткала, навишивала. По цьому судили про весь рід, а не тільки про дівчину. І все село знало, хто чепуруха, а хто ледащиця. 

Зверніть увагу, шановні гості, як чисто і затишно у нашій світлиці. У добрих господинь у давнину так і було. Нелегко підтримувати такий порядок, коли на селянина чекало сила роботи. Однак кожної шестиці господиня підбілювала піч, вивішувала свіженькі рушники на заміну тим, що висіли. Їх вішали не лише для краси. Їх ще називали оберегами від усяких лихих сил. Навіть над дверима вішали, щоб зло не заходило в хату. А для добрих людей підносили на рушникові хліб-сіль.

4. Ось прядка, що нитку пряла. 

5. Цією гребінкою розчісували куделю і з неї вже сукали нитку. 

6. А це гребінь, на який надівали кужіль, а самого вставляли у днище. 

7. Багато й інших корисних і красивих речей є в нашій світлиці. Ось макогон в якому терли мак. Замочувала господиня мак, а потім м`яла його макогоном, а вже потім начиняла пироги. Та й сир у пирогах і варениках набагато смачніший, коли його з цукром розтерти. Тут уже без макогона не обійтися знову.

8. Ось ця річ вам, певно, малознайома, а то й ніхто не знає її призначення. Це ковганка. Коли в печі в горщику варився борщ чи капусняк, у цій ковганці затовкували сало з цибулею чи часником і засмачували страву. Виходило і корисно, і смачно.

9. Щоб одяг, рушники й рядна були чистими, їх прали на ставку чи в річці. При цьому білизну намочували в жлукті з гарячою водою і попелом, бажано з квасолі, віджимали, а далі вже несли на ставок, де били прачем (або праником), полоскали в холодній воді, навіть взимку. Полотно виходило біле-біле. Погодьтесь, робота була не з легших. Згодом з’явилися ось такі пральні дошки.

10. Коли полотняні речі ставали сухими, їх прасували, або як раніше говорили, качали. Рушник чи сорочку намотували на качалку, а рублем придавлювали і качали. Виходили гладенькі речі. Пізніше придумали вугільну праску.