19 - 01 - 2022

Cвяткування Радуниці (квітень 2014)

Другий тиждень після Великодня називається «поминальним», або Томиним (Фоминим) тижнем; починається цей тиждень Томиною неділею. В старих писаних пам’ятках для цього тижня (чи тільки неділі, що нею починається тиждень) є ще й третя назва: Радуниця, або Радунець, а ще — Радовниця.

В церковному словнику з року 1773 читаємо таке: «В Радуницю був звичай серед простолюддя згадувати померлих свояків, з язичними обрядами, і той, хто згадував, приносив на могилу вино, сичене пиво2, пироги, млинці, і після відправи священиком литії, взявши чарку з вином, або склянку з пивом, відливав частину на могилу, а решту допивав сам; жінки в цей час плаксивим голосом причитали добродійства покійника...»3.

Ми поминали наших Предків обрядовим хлібом-калачем з "душою" (порожниною-діркою всередині):

Радуницю знають і болгари: вони теж їдять, п’ють на могилах рідних і причитають добродійства покійника 11.

В Польщі «Radonice» практикується у Варшавському повіті.

У стародавніх слов’ян Радуницею (або «весняною радістю») називався, ймовірно, цілий цикл весняних свят — час поминання мертвих, за стародавнім народнім віруванням, мерці радіють, коли їх поминають добрим словом живі свояки та ще й приходять до них на їхні могили. Пізніше, вже після введення християнства, Радуниця справлялася лише один день — на другу неділю після Великодня.

 

«Весняні обряди колись, очевидно, ще більш багаті й різнорідні змістом, ніж новорічні, припадали на великий піст, що стояв у повнім контрасті з весняною „радістю”. Через те дещо перекинулося на великодній тиждень...» 12.

З книги: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Літо.