16 - 10 - 2019

8-9 вересня – Богині-Рожаниці.

Жінки викликають кожна свою Рожаницю: “Жертву Тобі правим – овсяне борошно, і так співаємо славу і велич твою” – таке жертвопринесення справляють жінки на березі річок, посипаючи борошно і пускаючи на воду заквітчані калачі та бублики. Мами поливають дочок водою на порозі свого Дому, щоб росли щасливі та здорові.

Осінь багата на дари щедрої Матінки-Землі, якій, за давньою традицією, було прийнято складати подяку за добрий врожай. Так склався звичай найперше вшанувати Рожаниць – Ладу та її доньку Лелю, дні яких відзначаємо 8 та 9 вересня. Лада – Велика Праматір нашого роду, народила першопочатки Всесвіту – Лелю (покровительку вод) і Полеля (покровителя світла), тобто Воду і Вогонь, боротьба яких, за Велесовою Книгою, “тече явно і та соутворює живоття наше”.

Свято Рожаниць відзначало все жіноцтво: дівки, молодиці, літні жінки. Особливо вшановували Рожаниць породіллі, які нещодавно народили дітей. Вони, як правило віддячували в ці дні своїй “бабі-бранці”(повитусі), несли їй обід, в якому головною стравою була каша. Зерно, з якого варять цю кашу, обов’язково треба брати ціле, неподрібнене, адже зерно – символ продовження роду. Богиню води Лелю (Дану, Мокошу, Берегиню) вшановували на березі річки або озера рано-вранці. В давнину були традиційними “рожаничні трапези”, від яких ще й нині залишився обряд зустрічі Осенин з вівсяним хлібом: найстарша жінка стоїть з хлібом в центрі хороводу, навколо неї молодші жінки й дівчата співають пісні. Потім цей хліб ламають (різати обрядовий хліб не прийнято), перший кусень хліба приносять у жертву Воді, а решту розподіляють за числом присутніх. А ввечері розпочинається загальна братчина, в якій бере участь вся громада. На цій трапезі обов’язковим є напій з меду, який споживають із “кругової чаші” (або, за давньою традицією, із рогу). Такі рожаничні трапези, як правило, готуються у складчину.

Матері вірять, якщо на Рожаниць облити дитину водою, Лада дасть їй добру долю. Цей обряд здійснюється на порозі, оскільки поріг є священним місцем, яке поєднує людину з її родом. Дівчатка, які за минуле літо стали дівками (тобто здатними до продовження роду), проходять своєрідну вікову ініціацію: вони заявляють всьому миру про своє повноліття прекрасним обрядом Калини. Калина – символ жіночої плідності, тобто всього періоду життя жінки, коли вона здатна до дітонародження. Молоденькі дівки йдуть до лісу по калину. Їх часто супроводжує гурт дітей, яких дівки наділяють гостинцями: солодощами, горіхами, бубликами. Присутність дітей ритуально необхідна, в цьому обряді вони символізують майбутнє продовження роду, а гостинці – дівоча жертва Рожаницям. Наламавши кетягів калини, дівки з піснями урочисто йдуть у село. Тут їх “зненацька” зустрічає гурт парубків, які накинувшись на дівок, відбирають частину калини, якою обмальовують щоки дівчат. Так дівки “повідомляють” про свою готовність до шлюбу (кохання і злюбу). Свято Рожаниць знаменує початок Бабиного Літа.

Галина Лозко "Коло Свароже: відродження традицій".