16 - 10 - 2019

21-24 грудня - свято Коляди!

В дні зимового сонцестояння (21-23 грудня) відбувається наше прадавнє величне свято — різдво Божича-Коляди — нового Сонечка, адже з цього часу починає збільшуватися світла частина доби і зменшуватися ніч. Світло перемагає темряву, добро перемагає зло. Традиційними піснями цього свята є колядки...

Тож дізнаємося що є колядка і почнемо вчити правильні колядки, адже до свята залишилось вже зовсім не багато часу 

Смайлик «smile»

 
 
«Сотворення Світу

Коли не було з нащада світа, Дажбоже!*
Тоді не було Неба, ні Землі, Дажбоже!
А лише було синєє море, Дажбоже!
А серед моря — зелений Явір, Дажбоже!
На Явороньку — три голубоньки, Дажбоже!
Три голубоньки радоньку радять, Дажбоже!
Радоньку радять, як світ сновати, Дажбоже!
— Та спустімося на дно до моря, Дажбоже!
Та дістанемо дрібного піску, Дажбоже!
Дрібний пісочок посіємо ми, Дажбоже!
Так нам станеться чорна Землиця, Дажбоже!
Та дістанемо золотий камінь, Дажбоже!
Золотий камінь посіємо ми, Дажбоже!
Так нам станеться ясне Небонько, Дажбоже!
Ясне Небонько, світле Сонечко, Дажбоже!
Світле Сонечко, ясен Місячик, Дажбоже!
Ясен Місячик, рання Зірниця, Дажбоже!
Рання Зірниця, дрібні Зіроньки, Дажбоже!

* Кожен рядок повторюється двічіСотворення світу»
«Сотворення Неба

Заграло море в неділю рано. Дажбоже!*
А на тім морі сосниця стоїть. Дажбоже!
На тій соснонці три голубоньки. Дажбоже!
ри голубоньки радоньку радять. Дажбоже!
Радоньку радять, як світ сновати. Дажбоже!
Що перший голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря золотий камінь. Дажбоже!
Що другий голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря срібляний камінь. Дажбоже!
Що третій голуб в море упірнав. Дажбоже!
Виніс він з моря мідяний камінь. Дажбоже!
Що з золотого Сонце постало. Дажбоже!
Що з срібляного Місяць зродився. Дажбоже!
А з мідяного Зірки постали. Дажбоже!
Так нам сталося ясне Небонько. Дажбоже!

* Кожен рядок повторюється двічі»
«Сотворення Землі

Стояла сосна серед Дунаю. Дажбоже!*
На тій сосонці сив-Сокіл сидів, Дажбоже!
Крильцями стріпав, в Дунаєць упав, Дажбоже!
Вийшов він відтам третього року, Дажбоже!
Виніс він відтам троє насіння. Дажбоже!
Перше насіння — чорна Землиця, Дажбоже!
Друге насіння — яра пшениця, Дажбоже!
Третє насіння — зелена трава. Дажбоже!
Чорна Землиця — хліб ізродиться, Дажбоже!
Яра пшениця — для коровайця, Дажбоже!
Зелена трава — для худобоньки, Дажбоже!

* Кожен рядок повторюється двічі»
«Три служби

Ой там, на горі горіли вогні.

Приспів:
Сохвален Бог! Сохвален Бог
Сонце — Боже наш на Небесах.
Горіли вогні, курили дими.
На горі волхви каміння били.
Каміння били — терем зводили
З трьома верхами, з трьома дверями,
З трьома дверями, з трьома вікнами.
В перше віконце сходило Сонце,
В друге віконце Місяць засвітив,
В третє віконце Сокіл улетів.
Сокіл улетів, на престолі сів,
На престолі сів, три служби служив.
Що перша служба — за господарів,
А друга служба — за їх діточок,
А третя служба — за Вкраїну-Русь.»
+3

В дні зимового сонцестояння відбувається величне свято — різдво Божича-Коляди — нового Сонечка, адже з цього часу починає збільшуватися світла частина доби і зменшуватися ніч. Світло перемагає темряву, добро перемагає зло. Традиційними піснями цього свята є колядки. Тож дізнаємося що є колядка і почнемо вчити правильні колядки, адже до свята залишилось вже зовсім не багато часу Смайлик «wink»

* * *

Старовіцькі колядки — це прадавні молитви до рідних космічних Богів, які лунали на початку нового Сварожого Кола — “Сотворення Світла”. Тому головним мотивом цих пісень були космогонічні міфи про створення Сонця, Місяця, Зірок та Землі.

В ХVІІ-ХVІІІ ст. спудеї Київської академії за зразками українських колядок та щедрівок складали церковні пародії на стародавні молитви-коляди. Тому християнські образи в колядках не можна вважати народними, вони є авторськими віршами книжників та попів. На штучність таких пісень вказували Леся Українка, Іван Франко, Микола Лисенко та інші дослідники українського фольклору.

Щось подібне відбувалося і на наших очах, коли не так давно створювалися “соціалістичні обряди”. Якщо християни замінили слова: “Світ Божий засвітився” на “Син Божий народився”, то атеїсти вже співали “рік новий народився”. Так поступово стирається космогонічна сутність обряду, примітивізується роль молитви, вихолощується до побутової, буденної формули.

Галина Лозко "Коло Свароже: відродження традицій".

* * *

Коляда, колядники є такою невід'ємною і характеристичною частиною Свята, що без неї не було б і Свята, що так і звалося „Коляда". Саме коляди у великій мірі визначують його ритуальний, релігійний і ідейно-народний зміст. Це вони — колядки й щедрівки — обіймають і замикають цілий цикл Різдвяних Свят, та творять суцільно з іншими обрядами релігійно-ідеологічний зміст цього величного Свята, і до сьогодні саме в колядках і щедрівках віднаходимо дуже старі, так сказати б „археологічні" наверствування нашої старинної народно-української віри. 
...
Колядки звищають народові давні таїнниці світа, приходячи в гостину до господаря несуть йому благословенство для роду і плоду і всяке добро і щастя.

Колядами або колядками називають святі різдвяні старинні пісні, що проголошують та поширюють між народом провідні ідеї свята коляди, всю його містику, весь його релігійний чар і зміст.
...
ГНАТЮК, Володимир: Колядки і Щедрівки. Це найкраща збірка колядок і щедрівок видана цим великим знавцем і дослідником українського фолкльору, видана у серії Збірників НТШ у Львові. Саме в цій праці поміщений опис ШЕКЕРИКА-ДОНИКОВА: Як відбуваються коляди у гуцулів. Саме цьому описові завдячую найавтентичніший опис колядування та основні відомості про „Березу". Цитати й обговорення у тексті праці.

/В.Шаян "Віра предків наших"/

* * *

Як писав Іван Нечуй-Левицький, у найархаїчніших колядках і щедрівках знаходимо прославляння господаря не якоїсь конкретної родини людей, навіть не князівської чи гетьманської, а швидше — відгомін прославляння сім’ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, Зорі, дрібного Дощику, Вітру тощо.
...
Є образ Богині Коляди і в українських колядках:

Ішла Коляда та й по вулиці,
Коляда! Коляда!
Та й по вулиці, по метелиці.
Прийшла Коляда на тисовий двір:
— А чи спиш, чи лежиш, пан господарю?
...
Космогонічні колядки українців поглиблюють і доповнюють наші знання про Сотворения Світу. Співані на Різдвяному славленні пісні є найпершою урочистою частиною обряду, коли гурт колядників, первісно Волхвів (служителів культу) виспівував святе Вчення про Сотворения Світу. Серед безмежного космічного моря росте Дерево Світу (явір, клен, дуб), на якому сидять голуби (символи Різдва, творці-деміурги) і «радоньку радять, як Світ сновати». З моря дістають матеріал для створення Неба, Сонця, Місяця й Зірок. Різдвяний птах (сокіл, голуб, орел) — символ духовної сили Отця Сварога, тобто його Святий Дух.

Ці образні порівняння, незважаючи на свою високу поетичність, водночас ані трохи не розходяться із науковими знаннями про Сотворения Світу з первісного хаосу (безмежного моря), з якого духовна потужність Бога-Творця (птах) дістає на поверхню усі елементи космічного ладу (Землю, Місяць, Зірки). Друга колядка розповідає про Сотворення Землі: сокіл пірнає у воду, щоб дістати «троє насіння»: перше насіння — чорна землиця, друге насіння — яра пшениця, третє насіння — зелена травиця... Символіка зрозуміла: насіння є тим універсальним зародком життя, з якого, знову ж таки завдяки силі Божественного бажання, з’являються на світ землиця, пшениця і травиця. Ці колядки в Україні побутують і нині.
...
До Сонця в колядках звертаються як до Дажбога, хоча в давніших уявленнях народу воно було жіночого роду — Сонячна панна.
...
Християнська церква з перших років свого існування переслідува¬ла язичницькі вірування і свята. Тим більше, що першими єпископами Русі-України були греки. За колядки, щедрівки, писанки, веснянки вони до крові карали людей. У 1274 р. Київський митрополит Кирило III накладав прокляття «на народні пісні, щедрівки, колядки, бо вони бісовські, поганські». У книзі «Церковні настанови» також читаємо: «Хто колядує: «Уроди, Боже, жито, пшеницю» — хай буде проклятий. Колядування походить від скоту, а не від людей».

Проте й нині у багатьох колядках є заспіви, що починаються: «Ой, дай Боже», в яких чуємо відгомін «Ой, Дажбоже».
...
Колядки мають здебільшого 10-складовий вірш із дворядковою строфою (5+5)2. Іноді він записується як чотиривірш з 5-складовими рядками.

Що ж означає слово коляда? В українців це і сам обряд, і різдвяна пісня, і винагорода за колядування. Як стверджували давні автори Інокентій Гізель, Дмитро Туптало та Микола Карамзін, Коляда — один із язичницьких Богів, що символізував початок року. Можливо, від Коляди походить і слово календар (річне коло). У римлян тотожним Коляді був бог Янус, а від нього — назва першого місяця року «януаріс» (січень). Слово коляда є в усіх слов’янських народів із тим же значенням, що і в українців. На думку Олександра Знойка, Коляда — це річне «Коло Лада».

Щедрівка — слово українського походження, його значення прозоре. У щедрівках звучать щедрі побажання рідним і близьким, а також наявні мотиви весняних господарських робіт, тому що в дохристи¬ янські часи Новий рік святкувався навесні. Щедрівки виконуються на Щедрий вечір (Новоліття). Але коли Новий рік був перенесений на січень, тоді, мабуть, і відбулося зміщення у часі святкування Новоліття, а обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати разом із колядками.
...
Колядки та щедрівки за мелодіїко-інтонаційннм колоритом відрізняються від весняних та літніх пісень своєю структурною чіткістю, заокругленістю поспівок, розмежуванням строфи іі приспіву. Крім пісень, у зимовий час звучить багато ритмізованих поздоровлень, вітань, приказок, дитячих мелодекламації! (за Анатолієм Іваницьким).

/Лозко Г.С. Українське народознавство.