17 - 12 - 2017

Свято Вербиці

Україна: Рідна Земля — Рідна Мова — Рідна Віра

*13 березня — Вербиця, Вербіе, Квітна неділя, Цвітна неділя.

Славимо Вічне Прадерево Життя. Освячення вербових гілок. Хльоскання дітей і дорослих вербовою гілкою означає побажання здоров’я та росту...

СЛОВО ПРО СВЯТУ ВЕРБУ

Наші славні Предки обожнювали вербу, вважаючи її священною, Світовим Деревом

Світове дерево — Дерево Життя, Райське дерево, Дерево пізнання — відображає триєдину вісь Всесвіту. Своїм обширом воно охоплює три царства: небо Богів, землю людей, підземний світ Предків. Кожне з трьох царств населене священними тваринами, птахами, небесними світилами. Угорі, в кроні Світового древа — сонце, місяць і зорі та різні птахи: соколи, голуби, орли, соловей, зозуля. Посередині, біля стовбура — бджоли, куниці, домашні тварини. А внизу, біля кореня — бобри, риби, змії. Дерево, як і Всесвіт, — Триєдине.

Світове Дерево, як і образ нашого Бога Світовида, орієнтоване на чотири сторони світу — північ, південь, схід, захід, якими опікуються Боги: Мокоша, Дажбог, Лада і Перун. Отже, Дерево Життя освячене також і числом чотири.

Числові значення Дерева Життя при додаванні складають священне число сім, а при множенні три на чотири отримаємо священне число дванадцять. Саме ці числа, як символи космічної будови Всесвіту, найчастіше згадуються в міфологічних та казкових сюжетах українського фольклору: три яблука, чотири вітри, сім зірок, дванадцять джерел тощо.

А ось як у стародавньому літописі зберігся рідновірський опис Дерева Життя: «А посеред Раю Древо Животноє, єже єсть Божество, і приближається верх того древа до Небес. Древо те златовидне в огненній красоті; воно покриває гіллям увесь Рай і має ж листя від усіх дерев і плоди також. Ісходить від нього сладкоє благоуханіе (пахощі), а від кореня його течуть молоком і медом дванадцять істочників».

Образ Райського дерева знає найдавніше Святе письмо аріїв — Рігведа: Райський сад, що існує в центрі Сварги, оточує з усіх боків палац Перуна. Тут ростуть дерева, які виконують усі бажання. Та найшанованішим серед них є дерево із золотою корою — Вербиця, яка наповнює всю Сваргу солодкими пахощами. Це улюблене дерево жони Перуна — Перуниці-Блискавки. Сад можуть відвідувати не тільки Боги і хоробрі воїни, які загинули на полі бою, а й інші смертні герої, на запрошення самого Перуна.

Водночас наше Дерево Життя символізує центр світу, святе місце, бо ж росте воно біля вівтаря в центрі Священного гаю.

Дерево Життя — це і жіноче, і чоловіче начала. Верба тісно пов’язана з Богинею Матір’ю, яка дає Живу Воду, чи небесне молоко (Дана, Мокоша, Берегиня). Чоловіча сила, притаманна Дереву Життя, це образ Бога-Батька — дуб, явір, виноград, плющ, кедр.

Життєва сила Дерева Життя може бути зосереджена як у самому дереві, так і в його гілках (виноград, вербовий прут), або в плодах (яблуко, вишня). Хльоскання вербовою гілкою є магічним побажанням здоров’я:

Не я б’ю — Верба б’є,
За тиждень — Великдень,
Недалечко — червоне яєчко!

У серцевині Дерева Життя заховані саме Життя і найвища його мета — безсмертя. Українська рідна віра найвище шанує священну Вербу (іву) як знак перемоги Життя над Смертю, адже «Життя не може померти», воно може тільки залишити дерево, тварину чи людину.

А ось таємне знання наших Пращурів про Сотворення світу: Сварог посадив Дерево Життя, яке стало початком подальших народжень. По-різному поєдналися в ньому елементи світу — чотири безначальних речі: земля, вода, вітер і вогонь.

Тоді Сварог сотворив людину: землю змочив водою, вітром вдихнув у неї душу — живий вогонь. Так, з волі Сварожої, з’явилася Людина. Недаремно українці кажуть, що «дітей знаходять на вербі». На зоряному небі видно цю Вербу — Чумацький шлях (Молочну стежку).

Отже, Вербу з повним правом можна назвати українським деревом-тотемом, від якого походять люди. У найдавніші часи верба символізувала Богиню чародійства, яка опікувалася дітонародженням. Бездітні подружжя приносили вербі пожертви і просили, щоб верба обдарувала їх дітьми.

Відрізана гілочка верби навіть без коріння приживається в будь-якому ґрунті і виростає в дерево.

Верба символізує вічне повернення на кола свої, де є кінець і початок — воскресіння душі. Цей поетичний образ є в поезії Лесі Українки:

Легкий, пухкий попілець
ляже, вернувшися, в рідну землицю,
вкупі з водою там зростить вербицю, —
стане початком тоді мій кінець…

Як використовувати Вербицю, щоб була на поміч

Сухими вербовими гілочками розпалюють піч для випікання великодніх короваїв. Вербовим віником обмітали стіни хати, щоб все недобре виміталося з неї.

Дітям дають з’їсти освячені вербові «котики», щоб «росли скоро, як верба». Освячені котики запобігають хворобам горла (з’їсти кілька). Свячена вербова гілка, кинута проти вітру, зупиняє бурю, громовицю. Кинута у вогонь освячена верба зменшує пожежу.

Бити освяченою гілкою — значить розбуджувати творчу енергію та здоров’я, життєву силу весни.

З вербовою гілкою після освячення обходять господарство, щоб був приплід, врожай та ін. Освячену вербу садять біля криниць і водойм для очищення води, біля воріт як оберіг. Існує повір’я, якщо верба квітне взимку, то це віщує важливі перемоги у житті людей і держави. Дай, Боже, Перемог — нашому Українському народові!

Волхвиня Зореслава

---------
* Зірочкою позначаємо “рухомі” дати, які щороку змінюються (тобто залежать від періоду сонцестояння і рівнодення, фази місяця, або дня тижня).