22 - 11 - 2017

Боротьба за чистоту крові свого наРОДу (приклад з правління князя Ярослава Мудрого)

Ярослав Володимирович - син князя Володимира I Святославича (з роду Рюриковичів) і полоцької княжни Рогніди Рогволодовни. З 987 року по 1010 рік Ростовський князь, Новгородський князь c 1010 року по 1034 рік, великий князь Київський з 1016 року (з перервою в 1018-1019) по 1054 рік, до Києва переїздить з двором після смерті брата Мстислава Володимировича (1036 рік)...

Аналіз безцінного досвіду вирішення національних проблем нашими великими предками завершимо розглядом законодавчої діяльності на цій ниві ще одного видатного державного діяча руської історії. Йдеться про великого князя Ярослава Мудрого, який активно захищав Русь від зовнішніх ворогів і який зробив значний внесок у розвиток нашої культури. Історики і юристи знають його як упорядника "Руської Правди" - перша, яка дійшла до нас письмова збірка руських законів. Однак мало кому відомо про зусилля цього воістину мудрого князя у великій і благородній справі охорони чистоти крові власного народу (і це в час правління християнської церкви). Саме Ярослав прийняв статут, параграф сімнадцятий якого свідчив: 

"Аще ли жидовин или бесерменин будеть с рускою или иноязычник, на иноязычницех митрополиту 50 гривен, а руску пояти в дом церковный".

Для адекватної оцінки тяжкості цього злочину необхідно відзначити, що смертна кара в країні "Руською Правдою" була замінена грошовими штрафами. У зв'язку з цим вельми показово порівняти покарання за порушення чистоти руської крові, встановлене Ярославом Мудрим, зі штрафами за вбивство, визначені ним же. За вбивство вільної людини "Руська Правда" встановлює досить високий штраф в 40 гривень. Життя найближчих княжих наближених оцінюється нею максимально високо - 80 гривень. За вбивство княжого старости, раба-годувальника або дядьки-вихователя треба було заплатити 12 гривень, а життя смерда або холопа коштувало за тодішніми законами всього 5 гривень. Не буде зайвим відзначити, що кровозмісний зв'язок з сестрою, який зневажається основними підвалинами людського суспільства, все той же статут Ярослава оцінював рівно в 40 гривень. Інородець повинен був заплатити величезний грошовий штраф, а русинка яка віддалась йому повинна була бути ув'язнена в монастирі.

Ми бачимо, що сексуальний зв'язок руської жінки з євреєм, мусульманином або іншим інородцем в очах воістину мудрого князя і всього руського суспільства того часу було злочином набагато небезпечнішим, ніж вбивство вільної людини або кровозмішення. Вже одна можливість появи змішаних нащадків і порушення чистоти крові руського народу нехтуванням тими мудрими законами, вважалося еквівалентній вартості життів десяти рабів.

У зв'язку з менш тяжкими наслідками параграф п'ятдесят перший статуту Ярослава встановлював більш легке покарання для чоловіків за цей же злочин: 

"Аще кто с бесерменкою или с жидовъкою блуд сотворит, а не лишится, от церкви да отлучиться и от християн, и митрополиту 12 гривен". 

Той руський, хто зблудив з мусульманкою або єврейкою і продовжував жити з нею, карався штрафом, за величиною прирівнюється до штрафу за вбивство княжого старости і виходив із від навколишньої дійсності всього руського суспільства, тобто ставав ізгоєм.

Захист свого народу від домішок єврейської, мусульманської чи іншої інородної крові була в ті часи справою державної ваги. Ярослав Мудрий на державному рівні зробив все від нього залежне, щоб зберегти національну чистоту руського народу і запобігти появі небажаних змішаних нащадків, що знижує духовний, моральний і фізичний потенціал країни.