22 - 11 - 2017

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ «ЧУР» І АВСТРАЛІЙСЬКА «ЧУРИНГА». ПАРАЛЕЛІ

Чур — один з найдавніших і найпопулярніших у давній Русі «домашніх» богів; охоронець домашнього вогнища, тепла, затишку. Бог добробуту, добрий дух дому та заступник роду. Вирізьблювався з дерева, вишивався на рушниках. За повір'ям, звертання до Чура охороняло людину від зла. Чур є обожненим охоронцем родичів померлого від нечистої сили, неочікуваної небезпеки — звідси слов'янське «пращур»...

 Серед слов'ян-язичників Чур вважався покровителем і охоронцем кордонів земельних володінь. На межах земельних ділянок звичайно насипали пагорби, відгороджуючи їх частоколами (розкопування пагорбу могло розгнівити божество). У певні дні голова роду обходив володіння, женучи перед собою жертовних тварин, співав обрядові пісні, приносив дари божеству і ставив кам'яні або дерев'яні стовбури, які називалися чурами. Під чурами хоронили розпечене вугілля, хлібне зерно, короваї, плоди, мед та вино. 

Пізніше на межах почали ставити дерев'яне зображення Чура, яке мало вигляд кругляша, короткого відрубочка товщиною у руку. Сучасні дослідники вбачають у слові «чур» значення магічного кола, через яке не може переступити нечиста сила — звідси «цуратися», «відгородити себе колом». Вислів «Чур моє» супроводжувався окресленням магічним колом своєї власності або просто зміцнення прав власності у використанні слова як закляття.

***

Чуринга — предмет культу у австралійського племені арунта, що мешкали в Центральній Австралії. Чуринги вироблялися з дерева і каменю. Вони нерідко розфарбовувалися фарбами; такі розфарбовані кам'яні чуринги дуже схожі за виглядом на гальки азильської культури. Слово «Чуринг» означає все таємне і священне. Так називаються довгасті плоскі шматки дерева різного розміру — від 8 до 15 сантиметрів і більше, — зазвичай з особливими малюнками на них, що складаються з концентричних кіл і напівкіл, спіралей, паралельних ліній і точок. Цей орнамент має священне міфологічне значення: він символічно позначає тотемічних предків і окремі епізоди сказань про них. 

Згідно з цими переказами, предки під час своїх мандрів залишали в різних місцях чуринги, пов'язані з «дитячими зародками». Останні, входячи в тіло жінки, роблять її вагітною, а чуринг залишається на місці передбачуваного зачаття. Коли дитина народжується, її батько або інший чоловік «знаходить» на тому місці чуринг — насправді бере із загального сховища або робить заново — і він вважається відтепер таємниче пов'язаним з даною людиною на все її життя. Це його чуринга "нанджа", священний і таємний двійник, що зв'язує людину з його «предком». 

У людини могли бути і інші чуринги, що дісталися у спадок або іншим способом, в тому числі навіть ті , які належали до інших, ніж він сам, тотемів. Австралійці вірили в магічну силу чуринга. Він нібито має цілющу властивість: хвора людина іноді зіскоблювала зі свого чуринга трохи порошку і приймала його з водою як ліки. Якщо австралієць мав при собі чуринг під час битви, це надавало йому мужності і сили. Але якщо про це стане відомо противнику, то володар чуринга, дізнавшись про це, може впасти духом і зазнати поразки. Зважаючи на таке важливе значення чуринга, їх ретельно охороняли і ховали від ворогів в печерах.

***

Можемо зробити порівняння фетишів: Корінь "чур" присутній як у давньоруському, так і в австралійському слові. Чурингу, як і чур, виготовляли з дерева або каменю. Чур, як і чуринга, пов'язаний з культом предків, має фалічну будову і заключає в собі силу роду. Саме на таких знахідках спекулюють деякі псевдовчені, після чого у світ може з'явитись книга на зразок "Австралійська Русь". Але погодьтесь схожість дійсно унікальна.

Упорядник: Алєсь Ясноок

Смирнова Инна "Величайшие загадки и тайны магии"
Отин Е. С. Топонимия поля Куликова (Чур Михайлов — Чуры Михайловы) // Избранные работы. (Том 1) / Е. С. Отин; М-во образования Украины, Донецкий гос. ун-т. — Донецк: Донеччина, 1997. — С. 253—266. — 470 с. (в пер.)
Кислюк К. В. Релігієзнавство: [підручник для студентів вузів] / К. В. Кислюк, О. М. Кучер. — [5-е вид., виправ. і доп.]. — К. : На-род. укр. академія, 2007. — С. 425—464.
Лубський В. І. Релігієзнавство: [підручник] / В. І. Лубський, В. І. Теремко, М. В. Лубська. — К. : Академвидав, 2002. — С. 367—381.
Черній А. М. Релігієзнавство: [посібник] / А. М. Черній. — К. : Академвидав, 2003. — С. 212—235.
Релігієзнавство: [навчально-методичний посібник] / автор-укладач: В. В. Білецький. — Донецьк: Східний видавничий дім, Донецьке відділення НТШ, 2012. — 220 с.
Докаш В. І. Загальне релігієзнавство: [навч. посібник] / В. І. Докаш, В. Ю. Лешан. — Чернівці: Книги — ХХІ, 2005.