22 - 11 - 2017

Обряд зняття хрещення.

- Що таке обряд зняття хрещення?

Колись дуже давно, людей які мали віру своїх предків насильно змушували приймати обряд хрещення. Про це говорять не тільки противники, а й адепти християнства. Зокрема, ми можемо взяти праці митрополита Ілларіона, в яких він пише: «Хрестили народ у крові його».

Тобто тих, хто не хотів хреститися або змушували це робити, або просто знищували...

Заходив загін варягів у будинок і мешканців запитували: «Будете приймати хрещення чи не будете?».

До речі, правильно хрИщення, а не хрЕщення.

Люди казали: «Ні, не будемо. У нас є своя віра».

Тоді вирізали всіх від малого до старого, скидали ті будівлі і спалювали. Якщо люди від страху чи інших причин висловлювали бажання, все ж таки, проходити це хрещення в Дніпрі, тоді на дверях вирубували скісний хрест. Він називався Отіс. І цього будинку тоді не чіпали.

Якщо провести паралелі з сьогоденням: прийшла, наприклад, до влади якась політична партія і починає винищувати всіх, хто не згоден з її політикою. Так само як це робили комуністи, як це робили нацисти. Це абсолютно нелюдська річ, бо людина яка втрачає свою духовну складову - втрачає свою душу.

Коли приходить піп христити дитину, а дитину, зазвичай, христять в несвідомому віці. Він цій дитині прививає чужий егрегор, то це ще півбіди з тим егрегором. Але є ще одна не дуже весела річ. Цей обряд посвячення дитини відбувається за правилами чорного магічного обряду. Чому? По-перше, проводячи обряд піп ходить проти руху сонця, що само по собі є ознакою чорномагічного обряду. По-друге, піп зрізає у дитини волосся на голові. Потім волосся повертають батькам, дехто його закопує в землю, дехто заліплює у свічку. І потім це волосся спалюють. Здавалося б, спалити, той спалили. З побутової точки зору це так і є, а з точки зору магії - це чорний обряд.

До мене особисто зверталися сотні батьків, у чиїх дітей з незрозумілих причин роками болить голівка.  Вони йдуть до лікарів, роблять аналізи, роблять обстеження і не можуть зрозуміти, чому дитина мучиться від головного болю. І найчастіше виявляється, що відбувається це після того, як дитина пройшла обряд хрещення.

Якщо запитати будь-яку жінку чи вміє вона варити борщ, вона скаже: «Так, звичайно». Запитайте чи буде в неї смачний борщ, якщо у неї поганий настрій. Вона скаже: «Звичайно ні, я й готувати не буду, як маю поганий настрій». В побутовому сенсі ми розуміємо, що людина з поганим настроєм або бездуховна людина, якими, зачасту, є попи, не має права робити якихось таких дій, що можуть впливати на людську свідомість, психіку, підсвідомість, тощо.

Чому ж ми тоді довіряємо попам робити такі обряди? Тому, коли цей  обряд зроблений проводить обряд очищення або відхрищення. Відхрищення - це не зовсім правильний термін. Правильний  термін буде очищення, тобто очищення людини від чужих егрегорів, від чужих впливів.

Як це відбувається? Є люди в яких вдома ростуть екзотичні рослинки. Тут ось пальма росте вдома в глечику.  Якщо запитати у людини чи виросте її пальма такою ж, як в природному середовищі: метрів 40 заввишки, розкішна красива. Людина скаже: «Звичайно, ні». Тому що тут не та обстановка для цієї пальми, вона знаходиться не в своєму егрегорі. Тут вона не реалізовує свій потенціал, той, який у неї є генетично. Так само людина, якщо вона знаходиться в чужому енергетичному полі, ніколи не зможе реалізувати свій потенціал.

Тому потрібно проводити цей обряд, щоб людина поверталася у своє поле, те яке дане їй предками. До отого генетичного коду, який переходить від одного покоління до іншого. І тоді людина стане як гарно настроєний музичний інструмент.

- А якщо не ходиш до церкви і ніяк не взаємодієш з християнським егрегором, то чи залишається на людині його негативний вплив?

Безумовно, що так. За канонами магії обряд може робити тільки людина відаюча. Однак, ми з вами прекрасно знаємо, які люди потрапляють на навчання в духовну семінарію. Там немає відбору, що це людина відаюча, а це не відаюча. Приходять люди, в основному, з меркантильними інтересами, з можливістю майбутнього заробітку, з баченням того яке солодке життя у сьогоднішніх попів. Вони навчаються якийсь час. І ось, уже через 3-4 роки, він уже батюшка. Він уже проводить обряди. А хто він такий? Він у сакральному сенсі є ніхто. Він не знає правил магії.

Попи кажуть, що вони не займаються магією. Вибачте! Я запитував одного єпископа, у нас була дискусія, де він мені сказав, що вони магією не займаються. То я у нього запитав хіба не є посвячення дитини магічним обрядом? А вінчання,  а похорон? А ви правила і етику магії знаєте? Ні. Чому ви тоді проводите ці обряди? Ви сядете в машину з людиною, яка п’яна і тільки вчора купила права? Не сядете… Бо ви розумієте що ця людина вас далеко не завезе. Те саме відбувається й тут.

Але, тим не менше. Не має значення якого кольору ритуал: світлого, темного чи сірого, той, хто його проводить впливає дуже сильно, він задає якийсь напрямок руху тому, кому цей обряд проводиться.

І найстрашніше, коли такі обряди проводяться дітям. У дітей ще не включена аналітика, не включене свідоме сприйняття світу, і сама ця бутафорська атмосфера впливає на підсвідомість дитини. З часом людина усвідомлює, що вона знаходиться не там, де вона має бути, що вона є адептом Авраама, Ісаака, Йосифа, Сари. Вона може повернутися інтелектуально, вона може не ходити в церкву, не приймати причастя, але все одно знаходитиметься в цьому егрегорі. Тому, на мою думку, такий обряд необхідно проводити, щоб людина відчувала, що вона повертається до свого егрегора.

Сам себе музичний інструмент настроїти не може, його може настроїти тільки людина. Ви зверніть увагу на отакий нюанс: ви записуєте свій голос на диктофон, прослуховуєте його і він вам здається дещо незвичним. Тобто, ви свій голос під час розмови чуєте по іншому, а от хтось із ваших знайомих, почувши цей запис одразу скаже, що то вас голос.

Людина не може критично сприймати саме себе, свої дії, свої слова. Вона завжди сприймає це дещо по іншому. Тому лікар себе вилікувати не може, хірург сам собі операцію зробити не може, і людина не може самостійно вийти з цього егрегора.

Під час проведення обряду розхрищення, за бажанням людини, можна провести й обряд імянаречення. Що це за обряд?

Імена - це важливий розділ будь-якої ідеології. Згадайте, коли прийшли греки на Русь, вони силою змінювали імена людей. По звичаєвому обряду імянаречення батьки вибирають ім’я своїй дитині. Коли людина стає дорослішою, вона самостійно вибирає ім’я. Не має права волхв чи жрець нав’язувати, яке їй потрібне ім’я.  Це інтимний вибір кожного особисто.

Що відбувалося в християнстві? Були святі, так звані. І піп як хотів, так дитину і називав, в честь якогось святого. Те що, той святий жив в печері, те що він 40 років не мився, те що він юродствував - це для них значення не мало. Але це має значення для людей! В честь кого названа їхня дитина? Візьміть тих святих церковних, почитайте їхнє житіє. Це - просто жах. Це - не людське життя. Це - психічне збочення, яке християнство має в рамках святості.

Святий Володимир, хоча неясно за що святість… убити своїх братів і тестя… Був іменованим Базилієм. То називайте його Володимиром-Базилієм, якщо він отримав нове ім’я. Ярослав Мудрий став Георгієм. Й інші люди називалися іменами грецькими або юдейськими.

Але люди часто не усвідомлювали, що ті імена значать. От піп сказав, значить так воно має бути. Ще до 15-16 століття люди називалися іменами подвійними. Читаємо, що в хрищенні Василь чи Базилій, а іменований, наприклад Велимир.

Але коли людина не розуміє свого імені…От наприклад, широко відоме ім’я Петро. Перекладається як камінь. Але це - ще півбіди. Що в цьому імені є особливого і хорошого? Варвара в перекладі – кров’яна. Шикарне ім’я для дівчинки, правда? Анастасія – живий мрець. Як вам таке ім’я?

Тому ми маємо повертатися до своїх імен. Для нас не є секретом їхнє значення. Наприклад, Люба – любов. Віра, Надія, Зореслава, Ярослав, тощо. Ці імена одразу нам розкривають свою глибинну суть, ми розуміємо, ким ми є.

Кожна ідеологія змінює імена. Згадайте Нечуя Левицького, як він писав, що піп розсердився на якусь жінку, і її дитину зазвав Нимидорою. Тобто збиткувалися над людьми, називали їх як хотіли,  на посміховисько іншим людям. Прийшла комуністична влада, з’явилися дуже цікаві імена: Пятилетка, Индустриализация, Ідея, Вилен. Зустрічалось мені ім’я Адорнас. Якщо прочитати його навпаки, то виходить «с народа». Тобто ідеологія яка приходила з метою загарбання намагалася викоренити всі оті національні речі, які  є в людей генетично. І починали, зазвичай, з імен.

Тому повертаючись до рідних імен, ми повертаємо ключ до самих себе. Тому проводячи обряди очищення, якщо людина висловлює таке бажання, вона обирає собі ім’я. Це ім’я може бути таємним або публічним.  Після посвяти до людини можна звертатися за цим іменем. Ті почуття, які з’являються в людини, повертають її до того початкового коду, людина розуміє хто вона, звідки вона і розуміє свій подальший шлях у цьому духовному просторі.

Під час обряду зняття хрещення на людину ставиться також сакральний захист. Що це?

Тут питання сакрального захисту людини. Воно є неймовірно важливим. Будь-хто може підпасти під якийсь вплив. Дуже мало людей, які можуть керувати своєю підсвідомістю. Але стан підсвідомості іншої людини, з якою вона, наприклад, спілкується відчувається моментально. Тому є люди яких називають в простонародді вампірами, є просто люди злі на весь світ з певних причин. Є такий стан, який може передаватися від однієї людини до іншої,  але чи він потрібен, цей стан?

У такому випадку є спеціальній захисний обряд. Якщо людина планує проходити цей обряд, то день обряду плюс три дні перед тим не можна нікому нічого давати. Також потрібно самостійно виконати процедуру зі водою, старим одягом, свічками. Триває обряд десь 40 хвилин. Після нього відчувається надзвичайне духовне піднесення, яке триває досить довгий час. Цей захист може зберігатися 15-30 років.  В когось може зберігатися все життя.

Тобто, якщо говорити простонародною мовою, людину після цього обряду не можна зглазити, проклясти, порчу навести, наврочити. Будь-яке зло направлене на цю людину буде повертатися тут же, негайно до того, хто намагається це зробити. Така людина є захищеною від несанкціонованих чужих впливів. Цей обряд робиться за бажанням людини. Тобто, якщо людина бажає, то він робить, якщо ні, то звичайно ні. Кожна людина сама обирає те, що вона хоче бачити ,відчувати.

- Головне бути хорошою людиною, а питання віри та релігії необов’язкове?

Це дещо спримітизований погляд. Справа в тому, що людина є цілісним божественним  творінням. Люди є не раби Божі, люди є діти Богів. І створив Даждьбог людей від перст своїх. І сказав їм: «Ви діти творця. І чиніть як діти творця».

Не обов’язково людина має бути релігійною. Але релігія є основою світогляду. Тобто іде така градація: ідеологія, релігія, світогляд. Світогляд формується в тому числі і на релігії. Але туди входять і звичаї, і традиції, і обряди. Ці речі зберігаються у людини внутрішньо, у вигляді генетичного коду. Не зважаючи на всі заборони церковні заборони, на гнівні листи Івана Вишенського, збереглися купальські свята, спасівки, крашанки і писанки. Це наші народні свята.

От, наприклад, така похмура картина: йде похорон. Хоч один водій обжене процесію? Ні, ніколи. Є правила, є етика, є якісь внутрішні переконання, які дають людині поштовх. Релігія вимальовує естетичні правила поведінки людини в певному середовищі.

Повністю безрелігійних людей немає. Атеїзм – це те релігія. Тому чисто таке космополітичне уявлення, що головне бути хорошою людиною, а там неважливо яка релігія – неправда.

От ми вважаємо, що християнство – це нормальна релігія. Але такий поверхневий погляд легко розвінчати відкривши Біблію. Як писав Вольтер, що в Біблію вірять лише ті, хто її ніколи не читав. «А хто не зненавидить батька і матір свою, і братів і сестер своїх, і душі своєї, тому не буде Царства небесного» (Луки14:26)

Це що таке? «Вороги чоловіку домашні його» (Матвія 10:36). А це що таке? Хіба ми підтримуємо оцю духовну складову, хіба наші батьки, наші діти для нас є ворогами?

Ми відчуваємо певний дисонанс, дискомфорт від сприйняття. Як я можу бути сповідником якої релігії, яка суперечить моїм глибинним переконанням? Якщо для мене батьки святі, а там пише, що я повинен їх ненавидіти, щоб отримати Царство небесне, то я розумію, що то не моє.

Хтось говорить, що сприймає Біблію вибірково. А так не буває! Є цілісна програма: Старий і Новий заповіт, яких не можна розділяти. Якщо ми заглянемо у Біблію, то побачимо, що Ісус Христос теж казав, що «Швидше небо впаде на землю, чим хоч одне слово із закону (тобто Старого заповіту) випаде. Я прошу не змінити закон, а його виконати» (Матвія 5:17). Тому це є цілісна програма. Або ми є адептами цієї програми, або ні.

Людина, яка є сповідником будь-якої релігії, на мою думку, як мінімум, повинна знати ідеологічну базу цієї релігії. Чи це іслам, чи це християнство, чи це рідновір’я, чи якась інша релігія. Якщо вона не знає і говорить, що є буддистом, християнином чи мусульманином, але при цьому не дочитала Корану чи Біблії до кінця, то я вважаю, що ця людина, як мінімум, легковажна.

Чи можна проводити обряд розхрещення дітям, яких охрестили?

Звичайно можна. І я вважаю, що чим швидше це зроблять, тим краще. Кожні батьки бажають, щоб їхня дитина повноцінно розвивалась і духовно, і фізично, і морально, і етично. Я можу навести десятки прикладів, коли біблійна ідеологія не тільки заважає дітям розвиватися, а й різко гальмує їхній розвиток.

Наведу лише один приклад: йде дитина сектантів, дівчинка 7-8 років, закутана в чорну хустку. В неї похмуре обличчя, не дитяче, їй забороняють гратися, бо такі приписи Біблії. Їй  заборонять співати, дивитися телевізор, бо Ісус Христос ніколи не грав на інструментах, ніколи не співав. Ці люди буквально дотримуються тих приписів Біблії. У що перетворюються отакі діти? Який може бути розвиток, яке може бути сприйняття світу? Тому не потрібно легковажити цими речами. Вони мають дуже потужний, глобальний характер.

Залежно від того, який напрямок оберуть батьки, в такому напрямку і будуть розвиватися діти. Тому цей обряд потрібно проходити дітям.

Взагалі, як тільки дитина народилась, то перших 40 днів нікого не варто пускати в помешкання, окрім кровних рідних і, звичайно, медпрацівника. Всі сторонні люди, друзі, знайомі не мають 40 днів заходити в помешкання і, особливо, в ту кімнату, де є дитина. Після 40 днів, батьки можуть прийняти рішення про її посвячення за старовинним архаїчним обрядом, за яким дитина зразу входить у свій рідний егрегор. Я не буду зараз говорити про дуже позитивні наслідки для здоров’я, про те, що після посвяти вона дуже легко проходить критичні моменти свого розвитку. Посвячуючись дитина отримує зразу ж своє рідне ім’я, яке вона розуміє, яке розуміють її батьки.

Це, звичайно, оптимальній варіант. Не нести дитину до попа, де він буде пхати дитині в рот тіло і кров Ісуса Христоса. Вибачте, ми ж слов’яни, ми ж не людоїди. Ми славимо Богів, а не п’ємо їх кров, як писала поет Любо Сердунич. Тому, перед тим як приймати будь-які рішення щодо цього, варто над цим добре подумати.

- Що робити тим, хто живе з людьми включеними в християнський егрегор?

Дуже цікаве питання. Справа в тому, що часи перемін породжують отакі речі. Як казав хтось із китайських філософів, щоб ти жив у часи перемін. Таке нехороше побажання.  Адже в часи змін відбуваються такі речі, які потім, коли все стає на свої місця, здається просто дикими.

Справа в тому, що християнство сповідує у своїх сповідників нетерпимість. Читаємо в  Біблії: «Я не мир прийшов принести на землю, а меч», - каже Ісус Христос. «Я прийшов посварити батька з матір’ю, невістку з свекрухою. І там, де буде п’ятеро, там троє буде проти двух»(Матвія 10:34). Ось воно: розділяй і владарюй.

Але в ситуації, коли чоловік і дружина люблять одне одного, коли дитина і батьки люблять одне одного,  вони знайдуть спільну мову. Завжди можна сісти разом із чоловіком, з дружиною, з батьками і спокійно поговорити, з’ясувати, чому хтось далі не може знаходитися в цьому християнському егрегорі. Показати біблійні приклади і сказати: «Мамо чи тату, чому я повинен вас ненавидіти? Що в цьому святого?». Чи сказати дружині: «Дивись Ісус Христос говорить, що недобре буде людям наступного віку одружуватися».

Показовими також є слова апостола Петра: «А краще було б якби усі люди будуть неодружені, такі як я. А скобцям (тобто кастратам), є Царство Небесне. Вибачте, а звідки взявся святий Петро? З капелюха фокусника? Чому в християнстві народження дитини - злочин? Тобто дитина яка народилася, вже є грішна. Для нормального розвитку будь-якої етнічної релігії найбільше щастя – це продовження роду.

Християнство по своїй суті є релігією смерті. Йде лінійне сприйняття: людина народилась і вже є грішна. Все життя мучиться, кається, карається, приходить час і вона помирає. Її не має. Вона чекає десь там Страшного суду. От що таке лінійне сприйняття часу.

В нашій релігії сприйняття часу є циклічним: народилася людина – це велике щастя. В неї народилися діти, народилися внуки і правнуки. І коли людині приходить час відходити в світ Нави до Сварога, вона тим не журиться, тому що є її продовження. Є її код, який продовжує її рід. І за світоглядом наших предків людина нікуди не дівається, вона приходить на землю в новому тілі, коли для того приходить час.

Отже, коли спокійно, врівноважено, аргументовано поговорити зі своїми батьками. Сказати: «Вибачте,  я не можу тут залишатися, мені тут погано». Люблячі батьки, не будуть змушувати її до юродства.

Це дуже важкий процес, бо стереотипи оці сидять дуже глибоко. Роками, десятиліттями, тисячоліттями людині нав’язувалася думка, що християнство - це святість. Але якщо людина хоча б раз почитає Біблію, вона розуміє, що Сатана - це якраз те, що описано в Біблії. Оце і є сатанізм.

Немає жодного злочину, який би не був приведений в Біблії в ранг святості. Наприклад, людські жертвоприношення, в яких вони звинувачують язичників. Однак в українській язичницькій вірі не було людських жертвоприношень, ні в нашому фольклорі, ні в наших легендах, ні в переказах. А в християнстві є. «Аврааме», - каже Єгова, - «візьми сина свого єдинородного Ісаака і принеси його мені в жертву тілоспалення на тій горі, де я скажу»(Буття 22:2). І взяв Авраам свого єдинородного сина, потягнув його на гору, спутав його мотузками і приготувався вже його різати, щоб потім спалити. Але Єгова каже, що я тебе вже випробував, нехай живе твоя дитина, давай заріжемо барана, бо мені крові хочеться.

1168774 originalЄ картина дуже потрясаюча Пинзеля, так і називається «Жертвоприношення Аврввма». Подивіться цю картину, коли бідна дитина зіщулившись дивиться переляканими очима на свого рідного батька. А батько уже заніс здоровенного ножа, щоб зарізати свою дитину. Це наше?

Подивіться Книгу суддів біблійну. Коли суддя Євта пообіцяв принести в жертву Єгові, Богу християнському, (Книга суддів 11:30-40 ) того, кого зустріне першим. І першим зустріла його з військового походу його єдина дочка. І він сказав їй: «Я обіцяв Єгові принести тебе в жертву». А вона йому каже: «Тату хай буде так як ти хочеш, але відпусти мене на місяць на ту гору відбути своє дівування, бо я ще мужа не знала». Батько її відпустив, а потім зарізав і спалив. Це наше?

А смерть Ісуса Христоса хіба це не є людське жертвоприношення в класичному розумінні цього слова? В чому суть жертвоприношення? Хтось повинен відбути ті гріхи, які відбули ми. Чому? Хіба не ми маємо свої гріхи спокутувати якимось способом. Чи маємо шукати іншу жертву? Когось потрібно зарізати, для того щоб хтось спокутував наші гріхи. А це хіба наше?

Тому батьки, дружина, чоловік, якщо з ними спокійно поспілкуватися і показати, чому саме ти не можеш бути там, зазвичай ставляться з розуміння. Вони не переходять на твою сторону зразу, але, як мінімум, ставляться з розуміння. І не виникає нестерпних ситуації, коли людина повинна замикатися в собі, не говорити найближчим людям про якісь свої думки, наміри. Єдиний вхід в такій ситуації: мирне, доброзичливе, аргументоване спілкування.

- Що ви побажаєте наостанок?

Повертайтеся до своїх витоків. Не потрібно вертатись до печер, в яких жили наші далекі предки. В цьому не має необхідності. Однак потрібно усвідомити причини і витоки тих традицій, які пережили століття, тисячоліття. Ми будуємо будинок свого майбутнього щасливого життя. А будинок будується не з даху, не з стін, а з фундаменту.

Як писав Григорій Сковорода: «Як глупо те, що не відповідне божественній природі». Повертаймось до свого природного уявлення про світ, до природного розуміння тих подій, що відбуваються., вивчаймо свої традиції. Якщо ви по національності українець -  вивчайте українські традиції, якщо ви білорус, росіянин, грузин, молдаванин – вивчайте свої традиції і вас будуть поважати, якщо ви будете поважати своє. Я переконаний у тому, що тільки та людина, яка є  представником своєї національної культури, свого національного егрегора, є повноцінною, довершеною і самодостатньою. І тільки така людина зможе реалізувати свій духовний, інтелектуальний, творчий потенціал.

Будьте з  своїми рідними Богами! Нехай усе буде добре і у вас, і в усіх ваших рідних і близьких вам людей.

На запитання відповідав Пан Срібновит