Роздуми малечі про Богів (реальна історія)

Категорія: Богорозуміння і Світогляд
Опубліковано: Неділя, 24 березня 2019, 14:08
Перегляди: 964

Як відомо, до певного віку малі дітки настільки відчувають духовний простір навколо, що видають інколи такі думки, що не кожен дорослий їх зрозуміє!

Ось вам реальна історія про свято рівнодення і вшанування наших Богів, як це розуміє малий хлопчик...

Цю історію розповіла його мама-рідновірка... Хлопчину 3 роки...

Думаю, рівнодення ж, треба хоч свічечку поставити, а у вихідні до лісу сходити. Ставлю вічку, малий звісно питає кому і нащо.

Розповідаю що свято, що день з цього дня буде більшим ставати, а ніч меншою, що довше вдень буде сонечко світити і вся природа прокинеться, трава виросте, що як багато світла, то в природі все рости починає і стає тепліше. То запалюю сонечку богу Сонця - Хорсу.

Читаю славлення. Дитина трошки повторює, потім в мене питає а де взагалі боги. Розповідаю що і в небі і в землі і взагалі кругом, але ми їх не бачимо. А ті хто чують, і що як вчитися тому або сильно хотіти то теж можно відчути.

Тут малий повертається до мене : -Мама постав ще одну свічку! -Зараз? -Да, всим богам, то холить Холсу, а то запали всим богам, щоб як вони плийшли то свічечка холіла -А їх зараз тут немає? -Немає, вони з лодиною (з родиною)! Запали свічечку! ..я запалюю -А тепел кази "Слава Богам"! сказала як просив.

Далі продовжую, що зараз ми вдома, а богам ліпше на природі вогник розпалити, то на вихідних підемо до лісу. А свічка , точніше вогник, це в нас як мобільний телефон для спілкування, давно з малим вияснили. Тому треба вогники палити.

Тут малий мене перебиває: -Немає в лісі богів! -Як немає? -Їм тлеба допомогти! Боги в землі. Тлеба костлик лозпалити, допогти богам!

Саме цікаве, що під час останніх слів малого свічки як спалахнуть вгору, аж сама злякалась зненацька...