15 - 12 - 2017

Художник, що запалив «вогонь пращурів»

Художня майстерня на горищі 16 поверхового будинку – майже як помешкання Карлсона. З висоти відкривається захоплива панорама міста, щоправда, місто це – Київ. А на горищі, яке насправді є технічним приміщенням багатоповерхівки, живе і працює художник, який відкрив людям світ давньоруських вірувань і показав пантеон божеств прадавніх слов’ян...

 

Віктор Крижанівський фотоВіктор Крижанівський

 

 Віктор Крижанівський вже 25 років працює у своїй майстерні, яку орендував і побудував власним коштом. За цей час створено сотні робіт, показано два десятки виставок.

Одна з найсвіжіших його робіт – «Кобзар». 200 ілюстрацій до книги Тараса Шевченка «в дусі АТО і майдану». Там, каже художник, будуть сучасні обличчя, починаючи Президентом і закінчуючи Поплавським…

Цього року художнику Крижанівському виповнилося 65. Природно, мав намір влаштувати свою персональну виставку в Українському домі. Але не вийшло, за оренду запросили більше 30 тисяч гривень у день… Тому вирішив – як платити за приміщення «де ще сидять беркутівці, тільки без форми», – зроблю щось своє.

За задумом це мав бути своєрідний культурний центр, площею близько 90 кв. метрів. Приміщення для цього є – поряд з майстернею, все той же технічний поверх. Треба лише докласти рук, і, звісно, грошей, щоб бетонні стіни з трубами, що капають, перетворити на заклад культури.

– Ну, й попався, – кепкує над собою Віктор Крижанівський, – міліції, прокуратурі, швондерам всяким…

Сусіди, як помітили будівельну активність у своєму під’їзді, забили в набат, почали строчити заяви в міліцію, вимагати від ЖЕКу розірвати договір оренди на приміщення, яке художник займав 25 років і справно платив за нього.

Справа перейшла в судову тяганину, яка триває…

– Мабуть, не вистачило мудрості як це правильно зробити, – розмірковує художник. – Але тепер треба відстояти і завершити розпочате. Цей проект задуманий не заради слави, її і так вистачає. У Москві торгівці піратськими копіями моїх творів взагалі вважають російським класиком і називають Сонцеславом Крижанівським, який давно помер…

 

Про живильні джерела

 

– Я виріс на Волині, неподалік Колодяжного, де народилася Леся Українка. На озерах, де вона писала «Лісову пісню», проходило моє дитинство. Я рано познайомився з творчістю Лесі Українки, а бачене довкола підтвердило: Природа – жива, вона одухотворена. На жаль, людина не завжди це розуміє… У мене ще в дитинстві відбувся поворот до того прадавнього світобачення людей, які жили в ладу з природою, які розуміли її. Коли людина йшла до лісу і рубала дерево, вона вибачалася; коли заходила до лісу – просила дозволу, і виходила – теж

вклонялася за те, що ліс її прийняв, дав свого добра і відпустив. Бо ліс різний буває, він може зігріти, а може й задушити, якщо ставитися до нього недобре. В лісі слід поводитися чемно.

Будь-який природний простір, якому людина стала чужою, викликає в неї страх. Коли міська людина заходить до лісу – вона боїться. І не тільки лісу, моря бояться люди, бояться степу, пустелі…

Можна по різному ставитися до тих, хто думає як я, можна поважати такі погляди, а можна й скептично сказати: з глузду з’їхав, в якихось духів вірить. Але свою творчість протягом життя я вибудував на одухотвореності природи.

 

Про ставлення до жінок

 

– Он, бачиш, славень, написаний під стелею: «Во ім’я мами, тата, дитятки і дерева Роду нашого». Я міняю ставлення до жінки. От християнська точка зору: «Во ім’я отця, сина і духа св’ятого. Амінь». Де тут мама? Або сучасна практика: ти народився і отримуєш прізвище батькове, по батькові – теж від батька. Де тут мама? Де в тобі мама? Мама щезає. Вважаю: прізвище має бути мамине, дівоче, а по батькові – батькове. Так буде правильно, і батька не образили, і маму. Жінка – це відьма, тобто та що відає, знає, а чоловік – це воїн, захисник, це сила… – разом дві половини «ін» і «янь» працюють.

 

 

 

Про культурний центр

 

– Проект «Вівтар Матері» виношувався в мене давно і, звичайно, це, перш за все, данина жінці. Мета – возвеличити роль жінки, поставити її на відповідне місце в суспільстві. Тому цей вівтар, у першу чергу, буде присвячено пов’язаним з цим проблемам. Це не церква, синагога чи костел, тут будуть виставки, зустрічі. Тут будуть семінари, здебільшого ладувального спрямування: наприклад, як підібрати собі пару, щоб на все життя. Цьому не навчають у школі, але така наука була… Слід копнути в літописах.

У другому залі будуть картини і буде українська хата. На її стінах – автобіографічне, розповіді про людей, яких зустрічав на життєвому шляху.

Третій зал називатиметься «Лісова пісня». Тут є що сказати для газети «Природа і суспільство», бо я в дитинстві не раз з батьком ходив до лісу і нас заставала ніч, коли, бувало, далеко зайшли. Він був мисливець, а я при ньому зброєносець, їжоносець. Раз виходимо вночі на галявину, а там – ілюмінація – все в світлячках. І зорі на небі. Ніби потрапили в космос. Сіли на землю і довго спостерігали цю дивовижну картину. Отакі сценки будуть тут, замість маленьких хробачків світитимуться лампочки. Дзеркало буде плесом води… Навколо мавки, лісовики й інші духи. Пугач лякатиме своїм «пугу». Тут буде цікаво дітям.

У четвертому залі розташується виставка картин. Спочатку велика персональна виставка Віктора Крижанівського і презентація оформленого ним «Кобзаря».

П’ятий – це конференц-зал, бібліотека, простіше кажучи, актова зала.

Мистецтвознавець Володимир Могилевський сказав про Віктора Крижанівського так: «Мета художника – виступати «за», а не «проти»; не звинувачувати і не руйнувати, а творити і довершувати своє, воскрешати і повертати дивосвіт Оріїв-Русичів через поглиблене вивчення стародавніх Пам’яток і Літописів, сучасних неупереджених досліджень науки, порівнюючи минуле свого народу з минулим інших, далеких і сусідніх народів, з їхньою культурою, вірою, мистецтвом, побутом і звичаями.

Віктор Крижанівський зумів втілити у життя одну зі своїх заповітних мрій – запалити Вогонь пращурів наших у місці «звідки Русь пішла».

А от як йому розтопити кригу нерозуміння і заздрості сучасників?

Автор Іван Кугно

 

Свято Матері роду

- See more at: http://www.olatar.com/spilkuvannia/33-uvaha-chytaty-vsim-khudozhnyk-shcho-zapalyv-vohon-prashchuriv-zitknuvsia-z-kryzhanym-nerozuminniam-suchasnykiv#sthash.IdVtdOVf.dpuf