15 - 12 - 2017

Казка Срібновіта

Сьогодні Мудрість залишилась дома, всім потрібен відпочинок, мудрим теж. Втомилась Ткума кожного дня бути в дорозі, допомога людям відбирала багато сил.

- Де би знайти помічників? - замислилась Мудрість...

- Срібновіт... - прошепотів вітер.

- Срібновіт... - підказав подих трави.
- Срібновіт! - зраділа Ткума.
Один змах крила і вона на Поляні Могутнього Воїна Світла Срібновіта. Як же тут було гарно і затишно, не раз гостювала Мудрість на цій Поляні, не одного разу відпочивала, втомившись. Дуб-Велетень розлого накривав своїм гіллям величну Поляну, дарував радість та спокій кожному, хто просив його допомоги, не брав за це нічого з нужденних. 
Рука Мудрості сама потягнулась до Чарівної сумки на плечі. Дістала з неї Ткума Дар - Велику Книгу Мудрості і подарувала Срібновіту, мовивши:
- Я пишу Казки діточкам,
А ти пиши дорослим 
Чоловікам та Жінкам.
Вклонився Мудрості в ноги Волхв за Дар. Вклонилась Ткума йому у відповідь, що прийняв на себе труд. І пішла знову по Землі допомагати людям у їх біді.
Тут і Казці кінець, а хто слухав, Молодець!